Словник банківських термінів

Від “А” до “Я”. Словник банківських термінів

Аваль – вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов’язань щодо оплати цього векселя. Аваль виражається словами “вважати за аваль” або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням, оформляється на векселі або на алонжі, підписується авалістом.

Авалювання – оформлення юридичною або фізичною особою авалю за векселем, тобто прийняття зобов’язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов’язаних за векселем осіб у разі неоплати векселя платником у строк або, якщо немає змоги одержати платіж за векселем у строк.

Аваліст – юридична або фізична особа, яка гарантує оплату векселя.

Акція – іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Банк-емітент – банк, що відкрив акредитив або здійснив емісію цінних паперів, платіжних карток, або видав розрахунковий чек (розрахункову чекову книжку).

Банк-кореспондент – банк, що на підставі договору та в порядку, встановленому Національним банком України, відкриває в іншому банку кореспондентський рахунок.

Банківська ліцензія – документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Банківська система – банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку України, Ощадного банку України, республіканських та інших комерційних банків різних видів і форм власності.

Банківський автомат самообслуговування (банківський автомат) програмно-технічний комплекс, що надає можливість держателю спеціального платіжного засобу здійснити самообслуговування за операціями одержання коштів у готівковій формі, внесення їх для зарахування на відповідні рахунки, одержання інформації щодо стану рахунків, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього комплексу.

Валюта України – грошові знаки у вигляді банкнот і монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу.

Валютна позиція банку – залишки на рахунках в іноземній валюті, які формують активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов’язань за незавершеними операціями) у відповідних валютах.

Валютний ризик – наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали. Валютний ризик можна поділити на:
- ризик трансакції;
- ризик перерахунку з однієї валюти в іншу (трансляційний ризик);
- економічний валютний ризик.

Валютні операції – операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
- операції пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;
- операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію Ураїни та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Виділення (банку) – створення комерційного банку – юридичної особи (або кількох комерційних банків – юридичних осіб), до якого (яких) за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах переходять майнові права і зобов’язання банку – юридичної особи, що реорганізовується.

Відсоткова ставка – розмір відсотків, за якими банк нараховує проценти за вкладами або за наданими кредитами.

Вклад (депозит) – кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які відповідно до законодавства України розміщені вкладником на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку на іменних рахунках у банку – учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи залучені таким банком у формі випуску (емісії) іменних ощадних (депозитних) сертифікатів і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Відповідно до цього Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує вклади, розміщені на рахунках, що не використовуються вкладником для здійснення підприємницької діяльності.

Вкладний (депозитний) рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

Гарантія банківська – це порука банку-гаранта перед кредитором іншої особи за виконання нею свого зобов’язання в повному обсязі або в частині.

Гарантійний депозит – це кошти, які банк-кредитор залучає на депозитний рахунок для захисту від ризику.

Грошові сховища – під грошовими сховищами маються на увазі спеціально обладнані комори і окремі вогнетривкі сейфи банків, де зберігаються гроші й інші цінності.

Грошові кошти – кошти в касі, на розрахункових, валютному та інших рахунках в установах банків, інші грошові кошти.

Готівка (готівкові кошти) – грошові знаки національної валюти України – банкноти і монети, у тому числі обігові, пам’ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Дата валютування – зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в банку, що обслуговує отримувача, або в установі – члені платіжної системи.

Депозит (вклад) – кошти, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із чинним законодавством України, або нерезиденту на чітко визначений строк та під процент і оформлюються відповідною угодою.

Державний банк – банк, створений за рішенням Кабінету Міністрів України на основі державної власності. Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України. Найменування державного банку повинно містити слово “державний”.

Державний реєстр банків – реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків.

держатель спеціального платіжного засобу – фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу

Дивіденди – частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Дефляція – вилучення з обігу надлишкової грошової маси, випущеної у період інфляції, що супроводжується загальним зниженням цін на товари і послуги.

Дисконт – різниця між номінальною вартістю цінних паперів та їх вартістю під час первісного визнання без урахування нарахованих на час придбання процентів, якщо така вартість нижча номінальної вартості.

Ділова репутація – сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Документ за операцією із застосуванням спеціальних платіжних засобів – документ, що підтверджує виконання операції із використанням спеціального платіжного засобу, на підставі якого формуються відповідні документи на переказ чи зараховуються кошти на рахунки.

Документ на переказ – електронний або паперовий документ, що використовується банками, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами – членами платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів.

Документ на переказ готівки – документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі.

Еквайринг карток – діяльність банківської установи з виконання розрахунків з підприємствами торгівлі (послуг) за операціями, здійсненими із застосуванням платіжних карток та здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям платіжних карток – клієнтам інших банківських установ.

Експорт – продаж або передача на інших законних підставах товарів іноземним суб’єктам господарської та іншої діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів за межі митного кордону України, включаючи реекспорт товарів, у тому числі:
- продаж або передача товарів в Україні посольству чи представнику будь-якої юридичної особи іноземної держави, іноземцю чи особі без громадянства;
- продаж або передача в Україні чи за її межами права управління (контролю) товарами відповідно юридичній особі іноземної держави чи її представнику, іноземцю чи особі без громадянства, у тому числі через засоби зв’язку;
- розкриття технології іноземцю чи особі без громадянства;
- фактичне відвантаження товарів з метою подальшої їх передачі або переміщення за межі України.

Експортний акредитив – акредитив, який відкривається іноземним банком-емітентом на користь бенефіціара, розташованого на території України.

Емісія акцій – сукупність дій емітента з обміну акцій або часток у статутному фонді товариства, що реорганізовується, на письмові зобов’язання про видачу відповідної кількості акцій акціонерного товариства, що створюється в процесі реорганізації, а після реєстрації випуску останнього – з обміну письмових зобов’язань на акції.

Облігація – цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Емітент облігацій - юридична особа, що від свого імені розміщує облігації і бере на себе зобов’язання, що випливають з умов емісії цих облігацій, перед власниками облігацій.

Закон – нормативно-правовий акт, що регулює найбільш значущі, найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов’язкових правил (норм).

Закрита валютна позиція – валютна позиція у відповідній валюті, коли активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов’язань за незавершеними операціями) рівні між собою.

Застава – спосіб забезпечення зобов’язань.
Предметом застави можуть бути власні основні засоби та нематеріальні активи, які здатні реально забезпечити виконання зобов’язань відповідно до законодавчих актів України.

Зовнішній аудит – перевірка, що здійснюється незалежними висококваліфікованими спеціалістами в галузі аудиту, контролю та аналізу фінансово-господарської діяльності на підставі наявності відповідного сертифіката на право здійснення аудиторської діяльності.

Імпортний акредитив – акредитив, який відкривається уповноваженим банком-емітентом за дорученням наказодавця акредитива або за дорученням іншого банку, або від власного імені на користь бенефіціара, розташованого за межами України або в межах України за умови відкриття трансферабельного (переказного) акредитива.

Інвестор – громадянин, юридична особа, місцевий орган виконавчої влади, виконавчий орган рад, фонди підтримки індивідуального та молодіжного житлового будівництва, які вкладають кошти, матеріальні та інші ресурси в об’єкти будівництва, забезпечують їх фінансування.

Індосамент – передавальний напис на ордерному цінному папері, що посвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи.

Інкасація – збирання та доставка коштів до каси установи банку.

Іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Іноземні інвестиції – цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інсайдер – особа (юридична або фізична), яка має доступ до конфіденційної інформації про справи банку завдяки своєму службовому становищу, участі у капіталі банку, родинним зв’язкам і має можливість використовувати своє становище у власних інтересах.

Інфляція – знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги.

Капітал банку – залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов’язань.

Каса – приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Клієнт банку – будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Кліринг – механізм, що включає збирання, сортування, реконсиляцію та проведення взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи, а також обчислення за кожним із них сумарного сальдо за визначений період часу між загальними обсягами вимог та зобов’язань.

Комісіонер – сторона в договорі комісії, яка за плату зобов’язується здійснити за дорученням та за рахунок іншої сторони (комітента) одну або декілька торговельних операцій від свого імені.

Комітент – юридична або фізична особа, яка доручає банку здійснити операцію з векселем на підставі укладеної угоди з банком.

Консорціумний кредит
Кредит може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами:
а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб’єктам господарської діяльності;
б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється в залежності від потреби в кредиті;
в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Кошти – гроші в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Кредит – позичковий капітал банку у грошовій формі та в банківських металах, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кредитна лінія – згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів.

Кредитний договір – за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний портфель – сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу. Банк може видавати кредити безпосередньо, укладаючи угоду з позичальником, або купувати позику чи частину позики, яка була видана іншим кредитором, шляхом укладення угоди з позичальником. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у т. ч. і прострочених, пролонгованих та сумнівних щодо повернення.

Кредитний рейтинг – умовний вираз кредитоспроможності об’єкта рейтингування в цілому та/або його окремого боргового зобов’язання за національною шкалою кредитних рейтингів.

Кредитний ризик – наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов’язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов’язання.

Лізинг – господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Ліквідні активи – кошти в касі, які відкриті в Національному банку та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.

Ліквідність банку – здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Ліміт – вид обмеження фінансової операції, ініційованої із застосуванням платіжної картки, що застосовується з метою зменшення фінансових ризиків членів та учасників Національної системи масових електронних платежів та забезпечення ефективного використання емітентами залучених коштів клієнтів. Ліміти, що застосовуються у Національної системи масових електронних платежів, поділяються на карткові та системні.

Ліцензія на виконання окремої операції для банківської корпорації -
документ, який видає Національний банк банківській корпорації в порядку і на умовах, визначених Законом України “Про банки і банківську діяльність” та Постановами Національного Банку України, виходячи з розміру зведеного (консолідованого) регулятивного капіталу банків – учасників банківської корпорації, та на підставі якого банківська корпорація має право на виконання окремої операції.

Ліцензування (банківських операцій) – порядок видачі комерційним банкам, які з часу реєстрації Національним банком України набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій, якщо умови діяльності комерційних банків відповідають чинному законодавству України та нормативним актам Національного банку України, а також діяльність яких не загрожує інтересам їх клієнтів.

Ліцензування банківської діяльності – порядок надання дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій комерційному банку, який з моменту реєстрації Національним банком України набув статусу юридичної особи.

Маржа банківська – різниця між середньозваженою ставкою доходу, що банківська установа отримує від підпроцентних активів, та середньозваженою ставкою витрат, що банківська установа виплачує за своїми підпроцентними зобов’язаннями. Крім маржі банківської, існують: біржова, страхова, торговельна.

Меморіальний ордер – розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України;

Міжбанківський режим роботи в НСМЕП – режим роботи банку в Національній системі масових електронних платежів, який дозволяє держателям карток, емітованих цим банком, обслуговуватися на термінальних пристроях інших еквайрів Національної системи масових електронних платежів, а йому обслуговувати держателів карток, емітованих іншими емітентами Національної системи масових електронних платежів. Робота банку в цьому режимі передбачає його участь у міжбанківських розрахунках за операції, виконані із застосуванням платіжних карток Національної системи масових електронних платежі.

Міжбанківський розрахунковий документ – документ на переказ, сформований банком на підставі розрахункових документів банку, клієнтів та документів на переказ готівки або виконавчого документа.

Міжбанківські операції (розрахунки) – система здійснення і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, які виникають між банківськими установами в процесі їх діяльності. До міжбанківських інструментів належать операції між банками: кореспондентські рахунки, депозити до запитання та строкові депозити, кредити, операції РЕПО, фінансовий лізинг тощо.

Місія банку – декларація, що роз’яснює, з якою метою банк існує та чого прагне досягти. Має вигляд документа, який формулює роль банку на фінансовому ринку, містить визначення існуючих та перспективних банківських продуктів і операцій, ринків, регіонів, а також тих сфер діяльності, де банк досяг переваг над конкурентами, і тих, де розраховує досягти стійких конкурентних переваг. Місія також визначає послідовність реалізації довгострокових стратегічних цілей.

Модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в системі електронних міжбанківських переказів – сукупність механізмів і правил роботи системи електронних платежів Національного банку України, банку та його філій, згідно з якими здійснюються міжбанківські розрахунки за консолідованим кореспондентським рахунком через систему електронних платежів Національного банку України.

Моніторинг – діяльність емітента/еквайра щодо контролю за операціями, які здійснюються із застосуванням спеціальних платіжних засобів, з метою виявлення та запобігання помилковим та неналежним переказам. За дорученням емітента/еквайра моніторинг за умови дотримання вимог щодо збереження конфіденційності інформації може проводити юридична особа, яка надає емітенту/еквайру послуги з обробки даних (послуги процесингу).

Мониторинг финансовых операций – процесс отслеживания последовательности финансовых операций, отбора соответствующих заранее определенным критериям сомнительности (операций, аномальных для массива обрабатываемых данных) и их анализа в целях установления тенденций, прогнозирования процессов, выявления схем и механизмов отмывания, универсальных для различных сфер и отраслей деятельности.

Наглядовий орган фінансової установи – орган фінансової установи, до компетенції якого належать питання стратегічного управління та нагляду за діяльністю виконавчого органу фінансової установи і який не виконує функцій виконавчого органу фінансової установи.

Надлишки банкнот (монет) – кількість (сума) зайвих банкнот (монет) щодо кількості (суми), що зазначена на бандеролі корінця банкнот, накладці до пачки банкнот або ярлику до мішечка з монетами, або в супровідному документі на готівку.

Надлишкові активи – активи підприємства, що в даний час не використовуються ним для отримання фінансового результату та використання яких на даному підприємстві у зазначений спосіб та належним чином є фізично неможливим або економічно неефективним.

Надходження асигнувань – асигнування загального фонду, які фактично надійшли на рахунок установи і використання яких здійснюється згідно з кошторисом доходів та видатків установи.

Накопичений процент – сума процентів, які нараховані з дати випуску цінних паперів або дати останньої сплати купона до звітної дати. Накопичений процент входить до первісної вартості цінного папера при придбанні (продажу).

Накопичувальні вклади (депозити) – вклади, що призначені для нагромадження грошових заощаджень і можуть бути поповнені вкладником за рахунок додаткових внесків.

Наперед оплачена платіжна картка – платіжна картка, яка надає право держателю виконувати операції в межах попередньо внесених коштів, що обліковуються на консолідованому картрахунку банку.

Національний банк України – є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Небанківська фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до законодавства України не є банком, надає одну або кілька фінансових послуг та яку внесено до відповідного державного реєстру фінансових установ у порядку, установленому законодавством України.

Недоступність вкладів – це ситуація, за якої комерційний банк, що сплачує збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не може виконати вимог вкладників щодо повернення коштів та за рішенням арбітражного суду або Національного банку України призначено ліквідатора такого банку.

Незадовільний фінансовий стан – характеризується неефективним розміщенням ресурсів та неефективним використанням їх, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністю простроченої заборгованості перед бюджетом, з заробітної плати, недостатньою фінансовою стійкістю у зв’язку з несприятливими тенденціями розвитку виробництва та збуту продукції підприємства.

Незалежність – стан об’єктивності в оцінці ситуації в банку та можливість вільно висловлювати свої думки незалежно від думки правління банку, окремих акціонерів, а також інших зовнішніх інтересів. Незалежність передбачає формування поглядів на підставі найкращої доступної інформації та відстоювання власної позиції, не піддаючись погрозам або умовлянням.

Немонетарні активи – всі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей.

Неналежний одержувач – особа, яка не має законних підстав на одержання від платника коштів, що внаслідок помилкового списання та/або зарахування надійшли на її рахунок.

Неналежний отримувач – особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Неплатіжні банкноти і монети – банкноти і монети, вилучені Національним банком України з обігу, і ті, що не підпадають під визначення платіжних, включаючи банкноти, від яких залишилося менше 55 % початкової площі, фальшиві та перероблені, а також зразки банкнот.

Неплатоспроможність банку – неспроможність банку своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше однієї третини мінімального розміру регулятивного капіталу банку.

Номінал депозиту – сума коштів, на яку укладено депозитний договір.

Номінальна вартість пакета акцій – вартість пакета акцій, визначена як частка вартості статутного фонду, відповідно до плану розміщення акцій

Об’єкт депозитних операцій – кошти, що передані комерційному банку на умовах, визначених двосторонньою угодою.

Об’єкт хеджування – будь-який об’єкт, який несе в собі ризик для банку. Найчастіше це – банківський продукт, вартість якого може зменшитися в разі настання певних умов чи подій.

Облікова політика банку – сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються банком для складання та подання фінансової звітності.

Облікова ставка Національного банку – один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб’єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку

Оброблення готівки – комплекс робіт, що включає сортування готівки, її перерахування та упакування відповідно до вимог нормативно-правових актів.

Обслуговуючий банк (банк, що обслуговує) – банк, у якому відкрито рахунок учаснику безготівкових розрахунків та/або який здійснює для нього на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України “Про банки і банківську діяльність”. Обслуговування установ та організацій, оплата видатків яких здійснюється з єдиного казначейського рахунку, виконує також орган державного казначейства.

Овердрафт – короткостроковий кредит, який надається банком клієнту в разі перевищення суми операції за платіжною карткою залишку коштів на його картрахунку або встановленого ліміту кредитування.

Овернайт – надані та отримані кредити і депозити терміном не більше одного операційного дня без урахування неробочих днів банку.

Однорідні споживчі кредити – кредити на поточні потреби, які надані позичальнику – фізичній особі, і загальна сума їх за одним чи декількома кредитними договорами (незалежно від наявності забезпечення) не перевищує 20000 гривень.

Одноемітентна платіжна система – платіжна система одного банку, який одночасно виконує функції платіжної організації, емітента та еквайра.

Ознаки підроблення банкноти (монети) – елементи дизайну чи захисту, які відрізняють підроблену банкноту (монету) від справжньої.

Он-лайн (on-line) операція – операція з використанням платіжної картки, технологічна схема виконання якої передбачає наявність під час виконання операції безперервного телекомунікаційного зв’язку в режимі реального часу між терміналом (банкоматом), на якому виконується ця операція, та еквайром, а через нього з емітентом, де здійснюється авторизація цієї операції.

Операції в іноземній валюті – операції, за якими відображаються надходження та розрахунки в іноземній валюті.

Операційна діяльність банку – сукупність технологічних процесів, пов’язаних з документуванням інформації за операціями банку , проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операційна каса – приміщення банку (філії, відділення), у яких здійснюються касові операції.

Операційний день (банку) – частина робочого дня банку або іншої установи – члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання та можна за наявності технічної можливості здійснити їх оброблення, передавання та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою – членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Операційний час (банку) – частина операційного дня банку або іншої установи – члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою – членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Операція банку – дія або подія, внаслідок якої відбуваються зміни у фінансовому стані банку та яка відображається за балансовими або позабалансовими рахунками банку.

Оптова ціна Національного банку – ціна, за якою Операційним і територіальними управліннями Національного банку реалізуються монети та сувенірна продукція дистриб’юторам Національного банку партіями.

Основна сума кредиту – сума наданого кредиту або депозиту (строкових, довірчих рахунків) без урахування процентів (фіксованих виплат, премій, виграшів), суму консолідованого іпотечного боргу в частині, яка відповідає ціні зобов’язання.

Отримувач – особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Оферта – пропозиція одного учасника торгівлі укласти біржову угоду з іншим учасником торгівлі, зафіксована Біржею.

Офіційний валютний курс – курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Пам’ятні монети – монети із дорогоцінних або недорогоцінних металів, які виготовлені із застосуванням спеціальних технологій, що забезпечують підвищену якість монет і випускаються в обіг Національним банком обмеженими тиражами з нагоди відзначення ювілейних дат, пам’ятних подій історії та сучасності, заходів з охорони навколишнього природного середовища, інших подій суспільного життя.

Пакет-відповідь – одиниця обміну інформацією в системі електронних платежів Національного банку у режимі реального часу, формується засобами центру оброблення системи електронних платежів Національного банку у відповідь на пакет-запит від системи автоматизації банку відправника.

Пакет-запит – одиниця обміну інформацією в системі електронних платежів Національного банку у режимі реального часу, формується засобами системи автоматизації банку відправника і надсилається до центру оброблення системи електронних платежів Національного банку.

Пасивні операції – операції банку, спрямовані на формування ресурсів банку. Обліковуються в пасиві балансу. Розрізняють пасивні операції з формування капіталу та пасивні операції з формування залучених коштів.

Пачка банкнот – 1000 банкнот одного номіналу, що складаються із 10 корінців банкнот по 100 банкнот (менше 10 корінців – неповна пачка).

Пеня – плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання.

Переказ у межах України коштів в іноземній валюті або банківських металів – рух коштів в іноземній валюті або банківських металів, який проводиться за ініціативою платника уповноваженим банком, що його обслуговує, з метою зарахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на рахунок бенефіціара, розташованого в Україні. Платник та бенефіціар можуть бути однією і тією самою особою.

Письмовий дозвіл Національного банку – документ, який видає Національний банк у порядку і на умовах, визначених Законом України “Про банки і банківську діяльність” та цим Положенням, на підставі якого банки мають право здійснювати окремі операції, передбачені статтею 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Підрозділ банку – структурна одиниця банку, що не має статусу юридичної особи і виконує функції, визначені банком.

План рахунків банку – систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій і для забезпечення потреб складання фінансової звітності.

Платіжна вимога-доручення – розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму коштів та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача;

Платіжна картка – спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором;

Платіжна система – платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов’язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Внутрішньодержавна платіжна система – платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу коштів виключно в межах України.

Міжнародна платіжна система – платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.

Платіжне доручення – розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі – члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача;

Платник – особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом внесення до банку або іншої установи – члена платіжної системи документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.

Платіжні банкноти (монети) – справжні банкноти (монети), що за встановленими Національним банком критеріями можуть використовуватися для розрахунків за всіма видами готівкових операцій або прийматись банками до обміну та інших банківських операцій.

Платіжна вимога – розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Портфель цінних паперів комерційного банку – сукупність цінних паперів комерційного банку, що переведений на рахунки ДЕПО Національного банку України.

Правління банку – виконавчий орган банку, що здійснює управління поточною діяльністю банку.

Представництво банку – територіально відокремлений структурний підрозділ банку, що виконує функції представництва та захисту інтересів банку і не здійснює банківську діяльність.

Продукти банківські – окрема банківська послуга або набір з кількох пов’язаних банківських послуг, який пропонується клієнтам на типових умовах. Наприклад: цільовий вклад, депозитний сертифікат, пластикові картки тощо.

Проміжний період фінансової звітності банку – період фінансової звітності, що складається з трьох місяців. Перший звітний період для новоствореного банку може бути менший ніж три місяці.

Процентна політика Національного банку – регулювання Національним банком попиту та пропозиції на грошові кошти як через зміну процентних ставок за своїми операціями, так і шляхом рекомендацій щодо встановлення процентних ставок за активними та пасивними операціями банків з метою впливу на процентні ставки суб’єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових операцій.

Прямі інвестиції банків – внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

Рада з питань банківської діяльності – є постійно діючим консультативно-експертним органом, що покликаний сприяти реформуванню фінансово-кредитної і банківської системи та координації роботи Уряду і банківських установ у реалізації державної політики щодо банків.

Регулятивний капітал банку – один з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Резерв банку – кошти, що формуються банком з метою компенсування можливих збитків за вкладеннями в активи у вигляді цінних паперів, що виникають унаслідок зниження суми очікуваного відшкодування порівняно з балансовою вартістю цих цінних паперів.

Реконсиляція – процедура контролю, яка полягає в ідентифікації та перевірці виконання кожного переказу за допомогою щонайменше трьох показників, визначених платіжною системою;

Ризик банківської діяльності – можливість зазнати втрат у разі виникнення несприятливих для банку обставин, неправомірних або навмисних дій його працівників.

Ризик ліквідності – наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність банку виконати свої зобов’язання у належні строки, не зазнавши при цьому неприйнятних втрат. Ризик ліквідності виникає через нездатність управляти незапланованими відтоками коштів, змінами джерел фінансування та/або виконувати позабалансові зобов’язання.

Розрахункова палата банку – структурний підрозділ банку, що обслуговує філії банку у внутрішній платіжній системі та забезпечує взаємодію внутрішньої платіжної системи із системою електронних платежів Національного банку України, у тому числі з інформаційно-пошуковою системою.

Розрахункові банківські операції – рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Розрахунково-касове обслуговування – послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Сегмент діяльності банку – компонент бізнесу банку, який можна відокремити і який надає визначені послуги. Йому притаманні ризики та прибутковість, що різняться від інших сегментів діяльності

Сертифікат якості банківських металів – офіційний штамп (клеймо, товарний знак) визнаного виробника або письмовий документ виробника, що засвідчує пробу банківського металу та ідентифікує назву визнаного виробника або виробника.

Сертифікація аудиторів банків – визначення кваліфікаційної придатності аудитора шляхом складання кваліфікаційного іспиту на знання Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики, інших знань з банківської справи та процедура надання аудиторам сертифіката на право здійснення аудиту банків згідно з вимогами законодавства України.

Система автоматизації банку – програмне забезпечення‚ що обслуговує поточну внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік‚ обслуговування рахунків клієнтів тощо).

Система електронних платежів Національного банку України – загальнодержавна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами, органами державного казначейства на території України із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання та захисту інформації. Програмне забезпечення cистеми електронних платежів (СЕП) складається із програмно-технічних комплексів – автоматизованих робочих місць (АРМ), що відповідають трьом рівням структури СЕП: Центральна розрахункова палата – АРМ-1, АРМ інформаційно-пошукової системи Національного банку України; розрахункові палати – АРМ-2; банківські установи – учасники СЕП – АРМ-НБУ.

Система захисту банкнот від підроблення – сукупність елементів захисту банкнот, які має містити папір під час його виготовлення, і тих, що наносяться на банкноти під час їх друку, та здійснення інших технологічних процесів.

Стабілізаційний кредит - кредит Національного банку, що може надаватися банку на підтримку здійснення заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Національним банком строк.

Страховий фонд комерційного банку – формується для покриття можливих збитків, що виникають у результаті кредитної діяльності.

Страховий фонд комерційних банків та їх установ формується в обов’язковому порядку за всіма виданими кредитами у національній валюті.

Страховий фонд використовується тільки для покриття не погашеної кредитної заборгованості за основним боргом.

Загальний обсяг страхового фонду повинен щомісячно уточнюватись комерційним банком відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику.

Розмір страхового фонду залежить від загальної суми кредитів, наданих банком на дату звітності i має бути створений за кожною групою класифікованих кредитів.

Технічний рахунок банківської установи в системі електронних міжбанківських переказів – інформація в електронній формі, що зберігається в системі моніторингу технічних рахунків та відображається в АРМ-2, поновлюється під час оброблення міжбанківських електронних розрахункових документів і фактично відображає стан кореспондентського рахунку банківської установи на певний час або обороти філій, що не мають кореспондентських рахунків, на певний час.

Типи банківських платіжних карток:
- власна банківська платіжна картка (БПК), яка надає змогу фізичній особі держателю розпоряджатися власним картковим рахунком (картрахунком);
- корпоративна БПК, яка надає змогу фізичній особі розпоряджатися картрахунком резидента та представництва нерезидента;
- дебетна БПК, яка надає змогу розпоряджатися картрахунком у межах залишку коштів на ньому;
- кредитна БПК, яка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту.

Уповноважена особа – особа, якій відповідно до встановленого порядку (наказом або розпорядженням керівника банківської установи) надані (передані) повноваження щодо здійснення конкретних дій.

Уповноважений банк – будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

До уповноваженого банку належать його філії, які мають право здійснювати банківські операції з валютними цінностями згідно з Положенням про філію та за умови видачі комерційним банком – юридичною особою дозволу на здійснення визначених банківських операцій.

Управління ризиками – систематичний процес, завдяки якому банк виявляє (ідентифікує) власні ризики, оцінює їх величину, здійснює їх моніторинг, контролює свої ризикові позиції та бере до уваги відносини між різними категоріями ризику.

Установа банку – зареєстрований відокремлений підрозділ банку, який не має статусу юридичної особи (регіональне управління, обласна чи міська дирекція, філія, відділення), включаючи іноземну філію.

Учасники банку – засновники банку, акціонери банку, який є відкритим акціонерним товариством, і пайовики кооперативного банку.

Філія банку – відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Юнекс – акціонерний комерційний банк, що знаходиться за адресою: Україна, 04070, Київ, вул. Почайнинська, 38/44 (ст. метро Контрактова Площа). Діє на підставі Ліцензії Національного банку №56 від 25.02.02. Виконує більшість банківських операцій. За думкою експертів є одним з надійніших банків України.

Юридичний ризик – наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через порушення або недотримання банком вимог законів, нормативно-правових актів, угод, прийнятої практики або етичних норм, а також через можливість двозначного їх тлумачення. Банківські установи наражаються на юридичний ризик через те, що мають відносини з великою кількістю зацікавлених сторін, наприклад, клієнтами, контрагентами, посередниками тощо, органами нагляду, податковими та іншими уповноваженими органами. Юридичний ризик може призвести до сплати штрафних санкцій та адміністративних стягнень, необхідності грошового відшкодування збитків, погіршення репутації, погіршення позицій банку на ринку, звуження можливостей для розвитку і зменшення можливостей правового забезпечення виконання угод.